Відомий український журналіст, радіо- та телеведучий, а також ведучий політичного ток-шоу «Свобода слова» на ICTV та телемарафону «Єдині новини» Вадим Карп’як поділився своєю історією кохання, яка триває вже майже 30 років.
Шляхи Вадима та його дружини Тетяни перетнулися ще, коли обидва навчалися в Києво-Могилянській академії. Тоді Вадим був студентом другого курсу, а Тетяна щойно стала першокурсницею. Згадуючи той період, Карп’як із усмішкою називає їхнє знайомство «спортивним».
«Історія нашого спортивного знайомства з Танею — це те, що ми любимо розказувати вдвох, як і всі закохані. Бо є тільки одна річ, яку пари люблять обговорювати більше, ніж історію своєї зустрічі, — це плітки про інші закохані пари. Це був жовтень 1995 року. Я навчався на другому курсі Києво-Могилянської академії, вивчав теорію культури. Таня щойно вступила туди ж на перший курс, також на гуманітарний факультет. Того жовтневого дня в академії влаштували змагання з волейболу між факультетами. Наш гуманітарний факультет, скажемо чесно, не славився спортивними досягненнями. Але ми зібрали таку-сяку команду, куди ввійшли всі, хто вмів тримати м’яч у грі. Я, наприклад, грав у волейбол не найгірше. А от Таня виявилася справжньою зіркою. Вона серйозно займалася волейболом у спортивній школі, тому в команді одразу виділилася своєю майстерністю і стала капітаном. Отак на тому волейбольному майданчику ми й зустрілися.
Пам’ятаю, як побачив її: пишна копиця рудого волосся, красиві губи, окуляри з перемотаною дужкою, а за ними красиві й дуже іронічні блакитні очі. Я подумав: «Ух ти, яка цікава дівчина!» А Таня, як вона потім розповідала, поглянула на мене — трохи зарослого, у спортивній формі — і подумала: «Боже, він хоч м’яч відбивати вміє?». (Сміється). Потім виявилося, що вміє.
Змагання ті ми програли, але на диво ніхто й не сподівався. Після гри, на правах добре знайомого (все ж таки грали в одній команді), я вже почав виявляти знаки уваги. Так і почалися стосунки. Ми зустрічалися майже рік, гуляли Києвом, ділилися мріями, сперечалися про літературу й кіно. Але в 1996 році, як це часто буває в молодості, наші шляхи розійшлися.
Доля звела нас знову аж у 2010 році. Ті самі прекрасні іронічні блакитні очі, та сама грива пишного волосся і той самий голос. Обоє вже були іншими, зрілішими, із професійними досягненнями, але та іскра з 1995 року, виявляється, не зникла.
Цього разу ми вирішили не відпускати одне одного. Почали зустрічатися, а згодом одружилися. Сьогодні в нас двоє чудових дітей: Марта і Орест. Наша сім’я пережила багато: від тимчасового переїзду Тані з дітьми до Великої Британії через війну до відновлення нашого будинку в Бучі, який трохи постраждав від обстрілів у 2022 році. Але ми щасливі, що маємо одне одного. Я досі шаленію від її очей і бачу в ній дівчину з гривою рудого волосся на волейбольному майданчику. Так що, хоч командні змагання ми тоді й програли, зате в персональному заліку здобули впевнену перемогу”.
