Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності – символ єднання та неподільності нашої держави. Ця дата нагадує про історичну подію 1919 року, коли Акт Злуки між Українською Народною Республікою та Західноукраїнською Народною Республікою став визначним кроком до об’єднання країни. А 21 січня 1990 року українці організували живий ланцюг між Києвом та Львовом, як символ духу єдності людей східних і західних земель України. У цій надзвичайній події взяло участь від 1 до 3 млн людей, які взявшись за руки, об’єдналися в ланцюг єдності.
З нагоди свята, ведучі ICTV та ICTV2, а також національного марафону – поділилися власними думками та емоціями щодо цієї важливої події, наголошуючи, що єдність українців є запорукою нашої сили і непереможності!
Олександр Швачка – ведучий програми “Ранок у великому місті” на ICTV2
Україна стає найбільш об’єднаною під час важких часів, таких як революція, війна… коли Країна під загрозою знищення. На мою думку це період 2013-2015 років, а також початок повномасштабного вторгнення 2022 року, коли поліцейські вчать громадян робити запалювальні суміші, військкомати тріщать від черг добровольців, а волонтери “дістають зірки з неба”. Нам потрібно перестати жити за правилом “моя хата скраю”, а бути більш відповідальними і свідомими, адже від нас залежить майбутнє наших дітей.
Безперечно, єдність дорівнює непереможність!
Григорій Герман – ведучий програми “Ранок у великому місті” на ICTV2
На мою думку найбільш об’єднуючими були весна, літо і осінь 2022 року. Як би це страшно не звучало, проте в момент найвищого випробування України як держави українці об’єдналися, і Україна дійсно була єдина. На жаль, в силу об’єктивних і суб’єктивних причин це відчуття ми наразі трохи втратили над цим добряче попрацював наш ворог, але той, хто одного разу вже це відчув — той не забуде це відчуття ніколи. Тому я вірю що в наших силах повернути це відчуття єдності і свободи крил за плечами, які допомогли нам встояти і втримати українську державу.
Для мене День Соборності – це день, коли кожен регіон України, які насправді є дивовижно різноманітними зі своїми особливостями, зі своїми сюрпризами, зі своїми перфектностями вони об’єднуються в абсолютно дивовижний, єдиний організм ім’я якому Україна і цей організм своєю різноманітністю прекрасний. Я святкую його майже кожного дня, коли ми спілкуємося з нашими кумами, бо хрещені нашого старшого з Донецька та Івано Франківська і, коли так склалося, це для мене стало певним символом соборності, єдності України у таких рідних людях для українців — кумах».
Юлія Сеник – ведуча програми “Факти” ICTV та національного марафону «Єдині новини»
Я брала участь у ланцюзі єдності ще студенткою. Стоячи за руки з незнайомими людьми, відчувала спільний пульс — нас різнить багато, але об’єднує головне: любов до країни і прагнення жити у вільній, незалежній державі. Це емоція, яка залишає відчуття гордості й відповідальності. Пам’ятаю, як розповідала торік дочці про День Соборності й про те, як українці 1919 року з’єдналися в одну державу. У її очах був подив: «Ми що, були розділені?» Ця розмова показала, як важливо передавати пам’ять про минуле, щоб діти цінували незалежність, і розуміли, якою ціною вона виборюється.
Слава Цимбалюк — ведучий “Факти” ICTV
Ще задовго до офіційного запровадження Дня Соборності, я знав, що 22 січня – одна з найважливіших дат в нашій історії. В історичному класі моєї школи, на стіні висіли плакати з двома датами: “24 серпня 1991 р. – Акт проголошення незалежності України” та “22 січня 1919 р. – Акт злуки УНР та ЗУНР”. Це було за три роки до ухвалення Конституції України, тож після Дня Незалежності, Акт злуки, безумовно, уявлявся мені, другою за важливістю подією. Це розуміння підтвердилося, коли 1999 року 22 січня стало не просто важливою датою, а Днем Соборності.
А 2011 року навіть вдалося особисто долучитися до символічного “живого ланцюга” на мосту Патона в Києві. Тоді зібралося понад тисяча людей. Було неймовірне відчуття піднесення, єдності, гордості! День Соборності – це символ єднання всіх українців, де б вони не були, заради спільної мети – жити в щасливій вільній країні. Це – єднання заради нашого незалежного майбутнього у боротьбі з ворогом зі Сходу. Все, як і в далекому 1919. І лише разом, працюючи на перемогу в унісон, ми зможемо зберегти нашу державу!
Петро Дем’янчук — ведучий програми “Факти” ICTV та національного марафону «Єдині новини»
Я добре пам’ятаю той січневий день, коли мільйони людей об’єднались живим ланцюгом на день Злуки. Це були переламані часи, коли смерділо ще радянщиною, але запах свободи вже перехоплював подих. Ще школярем випускного класу, перед вступом до університету, практикувався на телебаченні і разом з маститими журналістами з Хрещатика 26 ми якраз робили великі репортажі з тієї події. Це реально вражало і особливо мою юнацьку свідомість.
Я добре запам’ятав, як ми їхали з відчиненими дверима, щоб камера могла краще вихопити і закарбувати моменти історичної події. Тоді я ще мало усвідомлював важливість цього і самого історичного моменту об’єднання УНР та ЗУНР адже в школі того не розповідали. Тоді я тільки починав всмоктувати ту справжню історію країни і більше вже дізнався в універі.
Насправді, українці вміють об’єднуватись у час важливих моментів, у час важких випробувань і “разом батька легше бити” – це про нас. От і зараз українці об’єднані перед загрозою, але ж не всі. Потрібна більшість. Ми маємо усвідомити свою ідентичність, стати в більшості своїй не байдужими, відповідальними, не дбати лише про власне, таким собі українським гранітом, який буде не по зубах московитам. Це стосується і політиків. Тоді росіяни не зможуть нас роз’єднувати з середини. І тоді ми не втратимо шанс збудувати міцну незалежну, демократичну країну, як втратили у часи УНР.
Фроляк Олена — ведуча і керівниця програми «Факти» на каналі ICTV, ведуча національного марафону «Єдині новини»
«День Соборності для мене сьогодні – це збереження країни і перемога у війні, єдине навколо чого нам сьогодні треба об’єднуватися — це перемога.
Чи вважаю нині Україну об’єднаною — НІ! Роз’єднана, і причому кількома «ровами»: «служить — не служить», «тут — за кордоном», «донатить — не донатить», «працює – не працює (бо ховається від армії)», «платить податки — не платить», «патріот — ухилянт»… Та що казати, українці в новий рік увійшли з комунальними боргами в 33 мільярди гривень, це тільки за тепло і гарячу воду, цікаво, що на другому місці серед злісних неплатників — відносно спокійний і заможний Київ!
Тобто кричати — коли виключають світло через російські атаки у чатах ми можемо, аж захлинаючись, а піти і заплатити -почекають! Соромно! Я вже не кажу, що наша вчасна оплата — це подяка всім енергетикам, рятувальникам, комунальникам, які всім нам попри такі важкі часи подають послуги вчасно. Тому роз”єднана країна і дуже сильно. І це так гріє душу москалям! І це так швидко може привести нас до поразки… На жаль”.
Карп’як Вадим — ведучий “Фактів” ICTV та національного марафону «Єдині новини»
День Соборності для мене — одразу спогад з дитинства, з 21 січня 1990 року, коли відбувся живий ланцюг єдності між Франківськом та Київом. Я дуже гарно пам’ятаю атмосферу, не пам’ятаю нюансів, але мої батьки брали в цьому участь, а мені було лише 12 років. Дуже хотів бути разом з батьками, але мене не взяли. А вони їхали кудись на авто, в них було своє місце на конкретній ділянці ланцюга. Тато був журналістом і йому в редакції пояснили, що вони стоятимуть десь на трасі. Вони з мамою їхали на редакційній машині, а це була зима, а я малий і незрозуміло скільки там стояти, тож мене не взяли. Але цей момент чогось важливого такого, що об’єднує я дуже добре запам’ятав, емоцію важливу для себе. Це був 90-й рік, ще ніхто не вірив, що НЕЗАЛЕЖНІСТЬ буде в наступному році, але в повітрі щось таке вже було.
Зараз я вважаю, що Україна об’єднана, звичайно, що 1991 рік та 2022-й — це була пікова точка, але я також вважаю, коли в українців є різні погляди та думки стосовно будь-чого, тому що АБСОЛЮТНА єдність у всьому може бути хіба в Північній Кореї. А загалом українці єдині і останні соціологічні дослідження показують, що в нас немає розколів у суспільстві. Ми можемо мати різні погляди, але в основних речах — ми єдині.
Гуртом легше бити будь-кого. Нам просто потрібно завжди тримати запитання в голові «ДЕ ВОРОГ?», бо останнім часом люди шукають десь не там цього «ворога». Ніби всі розуміють, що росія, але є бажання і когось в середині копнути, звісно є за що, але будемо гуртом з цим розбиратися після того, як переможемо росію!”.
Я вперше відчув єдність українців і побачив її під час Помаранчевої революції. Мені 23. Я щойно переїхав у Київ. За кілька місяців Януковичу намалювали перемогу. Пам’ятаю відчуття апатії, розчарування, яке мене буквально накрило. А потім я потрапив на Майдан. Це було щось фантастичне. Нічого не скінчено, якщо народ об’єднаний.
Факт, що зазвичай ми об’єнувалися біля прірви. Дві революції, щоб не допустити доморощеної диктатури. Анексія Криму Росією, війна на сході, повномасштабне вторгнення — щоб зберегти країну. Але я пам’ятаю і Євро-2012. Прапори на машинах, посмішки, гордість, що ми українці. Відчуття спільного плеча не через загрозу. Потім це кудись зникало. Навіть, зараз. Дуже хочеться, щоб після цієї клятої війни, ми не забули, що наша супер сила — у єдності. Заради наших дітей. І тих, хто за це заплатив найвищу ціну.
Тетяна Висоцька – ведуча програми “Вікна” СТБ та національного марафону «Єдині новини»
День Соборності дуже втаємничений день насправді, якщо спитати школярів, що він означає, пояснити чітко зможуть одиниці. Але саме от цей ланцюг, поєднання – одразу стане нагадуванням. Наша країна проходила багато злетів і падінь, і очевидно, що попереду немало випробувань. Сподіваюсь, що цей рецепт єдності, оце намагання бути разом, поруч зі «своїми», допоможе нам вистояти. Інакше задля чого стільки болю і зусиль!
Я вважаю, що Україна об’єднана. Історія про те, що ми весь час сваримося, про те, що українці не можуть дійти згоди — це деструктивний міф, технологія, направлена на роз’єднання українців. Чи є у нас всередині суспільства суперечності? Звісно, є. Чи є у нас внутрішні дискусії? Звісно, є, і це нормально. Нормально не погоджуватися з чимось, нормально дискутувати, нормально шукати разом істину. Але загалом я впевнена, що українці і українки об’єднані, тому що ми відчуваємо екзистенційну загрозу, ми розуміємо, заради чого стоїмо. І це потужна сила, яка тримає нас усіх разом. У нас є спільне бачення майбутнього, в якому Україна — незалежна, сильна країна
Передусім нам треба пам’ятати, хто наш ворог! А це Росія, яка хоче нас знищити і поки ми це тримаємо в голові, нас нічого не зламає і ми будемо триматися купкою. Як сказав мені один військовий: У Битвах перемагають армії, У війнах перемагають нації.
Моя бабуся колись згадувала, як її батьки у 30-х роках тихо відзначали цей день, бо це було небезпечно. У дитинстві я не розумів, чому про це говорять пошепки, але з часом почав цінувати цю пам’ять. Це свято нагадує мені про нашу боротьбу за право бути собою і про родинні історії, які зберігають нашу ідентичність.
Моя вчителька історії говорила, що без Соборності не було б Незалежності. Вона розповідала про Акт Злуки і ті часи з великим натхненням, навіть коли це лише почало з’являтися у шкільних програмах. Тепер я розумію, наскільки це було важливо — почути це саме тоді”, — пригадав Андрій Ковальський, теле та радіоведучий, обличчя Фактів ICTV та національного марафону Єдині новини.
«Для мене День Соборності – це про єдність, що ми сильні, коли разом. День Соборності нагадує, що незалежно від того, де ми живемо чи якою мовою говоримо, ми одна країна. Це також про нашу здатність боротися за себе і зберігати важливі дати, навіть коли їх намагалися стерти з пам’яті. Єднання важливе, особливо зараз, під час війни. Це важке випробування, але воно показало, що ми — одна нація. Ми більше не ділимося на схід і захід, ми чітко усвідомлюємо, хто ми. Але нам ще треба багато працювати, щоб це єднання зберегти і після перемоги», — додав він.
Мазур Анастасія — ведуча програми “Факти” ICTV та національного марафону «Єдині новини»
Ми єдналися 2004-го під час Помаранчевої революції, під час Революції Гідності та початку російської агресії у 2014-му. Звісно, 2022 рік думаю був найбільш об’єднуючий для України, рік, коли ми усі без винятку зіштовхнулися з чистим злом. Відтоді наше життя змінилося, ми щодня втрачаємо близьких і знайомих, задихаємось від люті і розпачу, читаючи новини про чергові руйнування і смерті, які несе Росія! Війна триває! Але в той же час, ми сильні, ми разом, ми на своїй землі і ми готові за неї боротися.
Аби бути ще більш згуртованими, нам потрібно вірити в Україну, її майбутнє і своє майбутнє тут, критично мислити, аби російські ІПСО не сіяли паніку і розбрат, працювати на перемогу — підтримувати військо, якщо не у ньому, донатити, платити податки і тд. Розуміти, що ми нація, розуміти наш вектор руху, наші прагнення, як нації, наше місце у світі. Назавжди розірвати ностальгічні зв’язки з усім російським, не плекати це ні в собі, ні тим більше у своїх нащадках!
Ми об’єднуємось не тільки в біді! Просто коли стається трагедія — це такий тригер, який спрацьовує безвідмовно! Тому ми стаємо у ланцюжок, розбираючи бруківку, гуртом робимо коктейлі молотова, летять сотні тисяч донатів на картки захисників чи постраждалих від агресії росії, тому після прильоту російської ракети — черги біля Охматдита з бажаючих допомогти і привезти воду, тому діти несуть свої заощадження і подаровані на день народження гроші у благодійні фонди! Але не тільки в горі, в радості ми теж єдині! Ми вміємо вболівати до нестями за наших спортсменів і музикантів, науковців і винахідників, ми не спимо півночі, чекаючи бій Усика, ми вміємо радіти за свою країну, ми вміємо бути поряд, співпереживати! І це вміння треба не втратити, а примножити. В єдності сила! Ми це довели і показали усьому світові. Давайте не забувати щоразу доводити і собі!
Оксана Гутцайт — ведуча «Фактів» на каналі ICTV та національного марафону «Єдині новини»
День Соборності для мене – це день сміливості українців! Найбільше мене вражало зі шкільних років – це відзначення свята Соборності у 1939 році в Хусті! Люди не побоялися вийти на маніфестацію (найбільшу, до речі) за 20 років, аби нагадати про волу українців про приєднання Закарпаття до УНР зі столицею в Києві! І це в часи, коли край перебував у складі Чехословаччини!!!
Про свято нам розповідала наша вчителька української мови і літератури Валентина Федорівна! Хоча в Радянському союзі про обʼєднання УНР і ЗУНР взагалі забороняли говорити! А навчалася я, нагадаю, в Харкові!