У рамках проєкту «Друге дихання» четверо українських військових із протезами нижніх кінцівок та військова, яка пережила тяжкі бойові поранення, здійснили сходження на вершину Африки – Кіліманджаро (5 895 м) та разом зі світовою спільнотою символічно розгорнули український стяг.
Це безпрецедентне сходження стало унікальним не лише для України, а й для світу – досі жодна група військових із подібними травмами не здійснювала такого підйому.
Незважаючи на виснаження, біль та хворобу частини команди, військові змогли підняти шестиметровий прапор України на вершині Кіліманджаро як символ незламності українського народу. Щоб висловити свою підтримку, альпіністи з різних країн світу, які також були в цей момент на піку, допомогли військовим розгорнути прапор на знак солідарності з боротьбою України за справедливість, тим самим демонструючи свою підтримку з боку світової спільноти.
Героями проєкту «Друге дихання», які піднялись на пік Кіліманджаро стали: Ольга «Висота» Єгорова – військовослужбовиця “Surma Team” («Птахи Мадяра»), Роман «Добряк» Колесник – боєць Третьої окремої штурмової бригади, Владислав «Шатя» Шатіло – військовослужбовець Державної прикордонної служби України, Михайло «Грізлі» Матвіїв та Олександр «Рагнар» Міхов – бійці Окремого загону спеціального призначення «Омега».
Експедиція тривала 6 днів: 4 дні підйому та 2 дні спуску. Підйом відбувався поступово, із зупинками у адаптаційних таборах на різних висотах, щоб мінімізувати симптоми гірської хвороби, яка виникає через перепади тиску, розріджене повітря та фізичне навантаження. Команда посилено готувалася до сходження 4 місяці.
Ініціатором проєкту став Геннадій Газін, американець українського походження, філантроп та засновник благодійного фонду «Якщо не зараз, то коли”, який фінансує проєкт “Друге дихання».
«Цей проєкт є природним продовженням моїх інтересів. Моя любов до гір стала важливою частиною життя, і я з радістю поєдную альпінізм із благодійними ініціативами. Досвід складних сходжень та небезпечних для життя ситуацій надихнув мене ще більше цінувати кожну мить і підтримувати тих, хто мужньо захищає свою землю» – додав Геннадій.
Мета проєкту – утвердити позитивне сприйняття ветеранів як сильних, незалежних та натхненних особистостей, які здатні досягати неймовірних висот. Проєкт також підкреслює важливість якісних протезів і програм соціальної інтеграції, демонструючи, що навіть після важких поранень можна реалізувати амбітні цілі, ставати прикладом для інших та відкривати нові горизонти можливостей.
Під час експедиції знімали повнометражний документальний фільм «Друге дихання», який вийде у світовий та український прокати восени 2025 року. Відомо, що ведучим та співпродюсером стрічки став Олександр Педан, до команди творців фільму також долучилася французько-українська режисерка документальних і художніх фільмів Маша Кондакова, а головним оператором став Сергій Михальчук, який знімав багато відомих фільмів, зокрема і легендарний «Довбуш».
Бліц від героїв одразу після сходження
Владислав «Шатя» Шатіло:
«Це було надзвичайно складно. Ми були виснажені ще перед самим сходженням, половина команди вже хворіла. Але, попри це, ми йшли вперед, не відставали, не підводили один одного. Найважче стало після 4700 метрів – головний біль, слабкість, запаморочення. Але ми знали, що не маємо права зупинитися, бо наша ціль – вершина. Ми дійшли туди разом.»
Ольга «Висота» Єгорова:
«Сходження на Кіліманджаро стало одним із найскладніших випробувань у моєму житті. Ми зіштовхнулися з усіма можливими проявами висотної гіпоксії. Але командна підтримка – неймовірна сила. Коли ми розгорнули український прапор на вершині, я плакала. В цей момент думала про тих, хто залишився вдома, хто загинув у бою. Було важко повірити, що ми це зробили.»
Михайло «Грізлі» Матвіїв:
«Ми всі разом піднялися на Кіліманджаро – і це головне. Найбільший виклик для мене – висота. Після 3500 метрів у мене почався сильний головний біль, який не припинявся аж до спуску. Але я змушував себе йти далі. Найскладніше було не піднятися, а спускатися – через сильний біль у культі. Але ми зробили це.»
Роман «Добряк» Колесник:
«Коли я дійшов до піку, перед очима пронеслися найрідніші: моя кохана Юля, батьки, мій брат, хоч і не по-крові, Максим «Регбіст» Яловцов, який загинув у боях за Україну. Їхня пам’ять і підтримка надавали мені сил. Я плакав перед сходженням, бо пошкодив куксу. Зазвичай, із такою травмою я не міг би вдягнути протез кілька днів чи навіть тиждень. Але цього разу я не дозволив собі зупинитися.»
Олександр “Рагнар” Міхов:
«Ніколи в житті не відчував такого фізичного навантаження і виснаження. Навіть коли відірвало ногу, здається було легше. Але я розумів для чого це потрібно і йшов до кінця не зважаючи на всі труднощі, яких було достатньо багато. Присвячую це сходження сімʼї, всім хто допомагав і підтримував мені у житті і тим, кому зараз найважче: людям з травмами і тим, кому здається що все втрачено.»
За історією героїв можна спостерігати у соцмережах проєкту «Друге дихання»:
Instagram: @secondwindua
Facebook: Second Wind Project
Довідково:
«Друге дихання» (“Second Wind“) – український документальний медійний проєкт, частиною якого стане фільм про п’ятьох військовослужбовців: чотирьох захисників, які втратили нижню кінцівку внаслідок бойових дій, та захисницю, яка отримала важкі поранення. Всі вони здійснюють сходження на вершину Африки – Кіліманджаро.