Як тільки ви віднесли свою заяву, скаргу чи запит – закрутилися коліщатка бюрократичної машини, де ви заздалегідь у невигідній позиції. В канцелярській ілюзії обману сотні департаментів і відділів місяцями і роками футболять прохача. Журналісти ICTV проникли за лаштунки держустанов, щоб показати, як працює бюрократична машина.
– Ми постійно з цим стикаємося, воюємо з цією державною машиною. Ми можемо зробити запити в один і той же орган, з одного й того самого питання, і в одному випадку отримати відмову, в іншому
– відповідь. Голова не знає, що роблять руки! – говорить юрист Тетяна Козаченко.
Учень відомого науковця Патона – професор із безліччю регалій Валерій Макаренко уже півроку блукає лабіринтами чиновницьких коридорів і телефонних номерів, змагаючись із корупцією у вищій школі, все – безрезультатно:
– Я написав eже листи в генеральну прокуратуру, на ім’я президента, прем’єр-міністра, написав у Верховну раду, написав уже в прокуратуру місцеву, написав в СБУ. Я навіть алгоритм дослідження, як потрібно розслідувати, розписав. На двох сторінках. Поки що – нуль.
Абсурдність системи полягає в тому, що чиновник замість того, щоб щось зробити, має безкарну можливість написати у відповідь три абзаци. Адже скласти відписку – значить відкараскатися від людини і мати спокійне чиновницьке життя.
Наприлад, ви скаржитеся на чиновника вашої районної адміністрації. Пишете офіційний лист в уряд. Він переправляє папірець до Адміністрації президента. Та, в свою чергу, спускає документ на область, область – на район, і ваша скарга потрапляє в руки того ж таки чиновника, на якого ви скаржитеся. Коло замкнулося наглухо!
– Відписки – це свідчення слабкості і демонстрація нездатності системи влади вирішувати, виконувати свої функції. Треба в першу чергу дуже глибоке реформування: над адміністративним органом має обов’язково стояти міністерство, тому що міністр несе політичну відповідальність за сферу дії, – говорить Ігор Коліушко, експерт з державного управління.
А поки ми чекаємо реформ – система захищає себе непробивним паперовим щитом, і тому кінця-краю відпискообігу немає.
Як журналістка програми «Дістало!» Тетяна Іванченко намагалась пройти всі кола адміністративного пекла – дивіться в сюжеті.