За даними ООН, понад 5,6 мільйонів українців були змушені тікати від війни закордон. В безпеці без сирен і сидіння у підвалах, зі звичними благами мирної країни, українці не почуваються радісно, а гризуть себе почуттям провини, щодня думаючи про страждання співвітчизників вдома. Чому виникають докори і що з ними робити – розповіли психолог реаліті Нового каналу «Екси» Наталія Єжова та ведуча «Ранку у великому місті» на ICTV, практикуючий психолог Юлія Зорій.
Зрадник Батьківщини?
Найперше, не зациклюйтеся на почутті провини, а зосередьтеся на усвідомленні, що виїхавши, ви все зробили правильно.
– Для початку нагадайте собі, як працює інстинкт самозбереження – боятися, тікати, рятуватися – це нормально. Особливо, коли у вас є діти і вашою основною задачею є збереження їхнього життя. Це наші базові налаштування, – пояснює Юлія Зорій. – Те, що ви рятуючись, виїхали закордон, це нормальна реакція на трагічні події. Прийміть це як усвідомлений факт.
Важливо й зрозуміти, чи не нав’язує ваше оточення вину.
– Насправді це почуття зараз передається, як вірус, – каже Наталія Єжова. – Можливо, подруга бідкається, як їй погано в іншій країні і як вона страждає. Можливо, мати розповідає, як її сусідка поїхала за кордон і тим самим «утекла». Не приймайте цю естафету, зупиніть її. А ще краще розкажіть людині, що вина – це руйнація. Це напрямок на себе тієї злості, яка виділилася для захисту своїх кордонів та свого життя, коли напав агресор. Нормально, що ця енергія є. Але треба спрямовувати її не на себе, відчуваючи провину. Від цього нікому не стане легше. Подумайте: «А що я можу зробити? Куди можу направити цю енергію, щоб зробити її життєвою, а не руйнівною силою? Подумайте з погляду України та українського роду. Краще, щоб усі залишилися здоровими та щасливими.
Як себе не “з’їсти”?
Важливо пам’ятати, що для нації та генофонду ваш виїзд в безпечне місце – гарне рішення.
– Чим більше українців зараз зможуть вижити та зберегти свою ДНК, тим краще. Перефразуйте у себе в голові слова «я втекла, я — погана, я злякалася» на слова «я зберегла життя дітей, зберегла майбутнє українського народу в особі себе та свого потомства», – радить Наталія Єжова. – Потрібно ще розділити два поняття: вина та борг перед країною. Вина — це «я – поганий» і цією думкою ми себе руйнуємо. Борг – це: «Я українець, я гідний своєї країни, я завжди пам’ятатиму своє коріння. І мій обов’язок – розповідати про Батьківщину, допомагати чим можу, підтримувати український бізнес, зберігаючи свою роботу в рідній країні, вести себе гідно». Обов’язково потрібно розділяти ці два поняття. І, звичайно, виконувати свій обов’язок, як українця.
Тому потрібно стати корисним
– Людині, яка страждає від провини вцілілого, здається, що вона допомагає недостатньо, хибне почувається «зрадником» тощо. До цього додаються головні болі, порушення сну, перепади настрою, безпорадність, напади гніву, картання, сум, – розповідає Юлія Зорій, базуючись на досвіді роботи на гарячій лінії психологічної підтримки. – Що робити? Усвідомити і прийняти ті фактори, які зараз присутні у вашому житті. Де я? Чому я тут? З ким я? Про кого я зараз дбаю? Що можу зробити «тут і зараз» щоб полегшити своє життя і допомогти країні? Коли ви визначите зону контролю, то легше зможете зрозуміти на чому варто зосередитися і яких зусиль докласти.
Як себе заспокоїти та почати діяти?
Визнайте свої почуття.
– Якщо ви відчуваєте провину, пам’ятайте, що ви – жива людина і це нормально, – каже Наталія Єжова. – Краще сказати собі: «Так, це є. Я це відчуваю, бо люблю свою країну, люблю українців. Можливо, я хотіла б бути в Україні, але зараз не можу це зробити з низки причин». Це нормальне почуття!
А далі зосередьтеся на діях.
– Якщо ви з дітьми чи тими, хто потребує вашої опіки – подбайте про забезпечення їх базових потреб: сон, їжа, медична допомога. Намітте, як ви можете допомогти собі, коли вас охоплює тривога. Можливо, це будуть фізичні навантаження, прогулянки, ігри з дітьми, прибирання, спілкування з іншими тощо. Ваша психологічна стабільність – запорука подальшої ефективності, – пояснює Юлія Зорій. – Подумайте, яким чином ви можете допомагати своїй країні – волонтерство, допомога біженцям, комунікація чи логістика, допомога близьким та друзям. Приєднуйтеся до людей чи спільнот, які вже щось роблять. Важлива будь-яка дія. По-перше, це дозволить зменшити силу ваших негативних емоцій, по-друге, полегшить відчуття провини. Тож сфокусуйтеся на тому, що в даний момент залежить від вас. Не применшуйте своїх зусиль. Найкращий спосіб не дорікати собі – дія. І памʼятайте, кожен робить для перемоги те, що може.
