Кремінь

Антон Ремізов твердий, як кремінь. І це єдина риса, яку він не втратив, обживаючись у Москві і несучи службу у лавах московської міліції. Все інше — уявлення про мораль, свободу і кохання, совість, чесність і доброту — не те що зникло, але змінилось.
А твердість залишилася. Тільки раніше вона була якась недоречна, непотрібна — хіба що горішки об голову розколювати: це кремінь? — Ні, ось кремінь! А тепер вона веде Антона по життю, веде крізь несправедливий світ.