Юлія Панкова

0 - 0

Народилась  за декілька років до розвалу Радянського Союзу на китайсько-корейському кордоні. Там, у маленькому селищі, мої молоді батьки  зустріли одне одного.  До речі, вважаю себе дитиною, народженою у великій любові, і родина для мене – найцінніший скарб. Ми переїхали в Україну, коли вона стала незалежною. З дитинства ...

Народилась  за декілька років до розвалу Радянського Союзу на китайсько-корейському кордоні. Там, у маленькому селищі, мої молоді батьки  зустріли одне одного.  До речі, вважаю себе дитиною, народженою у великій любові, і родина для мене – найцінніший скарб.

Ми переїхали в Україну, коли вона стала незалежною.

З дитинства не терпіла несправедливості – не раз заступалася за слабших та молодших. Тоді ж почала  проявлятися перша зацікавленість майбутньою  професією. Батько приносив старі кримінальні справи з архіву. І я у свої 8 років, начитавшись дитячих детективів, бралася за вивчення видів відбитків пальців та з’ясовувала, хто ж винен у заплутаних злочинах.

До речі, і досі думаю: якби наші правоохоронні органи були іншими, можливо, пішла б працювати туди…

Далі – навчання в гуманітарній групі ліцею та 6 років в Інституті журналістики. З професією репортера вперше познайомилася під час стажування в агентстві «Associated Press». Тоді відомий фоторепортер Єфрем Лукацький, який пройшов не одну війну, відкрив мені очі на роботу журналіста. Стало зрозуміло – шлях обрано.

Перша робота – проект журналістських розслідувань «Агенти впливу». Тоді півроку заново вчилася, виписувалася. Картина мого життя потроху переверталась з ніг на голову. Не спала ночами, переживала за героїв і не розуміла, чому життя таке несправедливе. Матеріали про безпритульних дітей, про незаконно ув’язнених, катування в міліції… Думаю, це все викарбувало мене.

І от осінь 2013-го року. Мене запрошують працювати в інформаційно-аналітичну програму «ТСН. Тиждень». Перша зйомка – сутички  на Банковій. Тоді я дарма не взяла з собою каску і респіратор.  Надихалась газу,  втікала від «Беркуту», але  привезла  гарний матеріал. Тоді ж зрозуміла: країна змінилась назавжди і дороги назад нема. Далі – Майдан, перші смерті, пекучий біль, надія, що все зміниться, і знову розчарування… Три роки в одній з найкращих редакцій країни і робота з професіоналами, безперечно, вплинули на мене.

Перехід до редакції  «Інсайдера» – важливий крок для мене. Відчуваю, що йду своєю стежкою. Це стовідсотково мій формат, бо саме в розслідуваннях почуваюсь як риба в воді.  І я дуже рада, що мене оточують сміливі люди, які готові на ризик, аби дістати ексклюзивну інформацію, розкопати інсайдера і вивідати усі таємниці.

СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ:

Дата народження: 21 серпня 1989 року, селище Краскіно Російської Федерації.

Освіта: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

Сімейний стан: незаміжня.

Захоплення: дуже люблю подорожувати. Щороку виїжджаю в гори – вже 20 років катаюсь на лижах та сноуборді. Цікавлюсь сімейною психологією, йогою, кулінарією та живописом.  Обожнюю писати картину свого життя  враженнями та емоціями. Переконана: наше щастя в наших руках.

Коротко про себе: наполеглива, смілива, емоційна, справедлива.


ЩЕ



Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору