Богдан Бенюк: Любов — це найцінніший дар

0 0 - 0 0

Видатний актор розповів ICTV про свою нову роль в українській мелодрамі «Тепер я буду любити тебе», що вийде в кінотеатрах України 31 грудня, а також про те, що йому надає крила у професії та житті.

 — Продюсерка фільму «Тепер я буду любити тебе» Олена Фетисова розповідала, що серед акторів на вашу роль розглядали кандидатуру Антоніо Бандераса. І вже пізніше, коли ідея з Бандерасом так і не реалізувалася, Олена зрозуміла, що Богдан Бенюк — варіант точно кращий за Бандераса. Чи є для вас ця роль знаковою?

— Видно, Фетисовій вночі приснився Бандерас, і вона з буквою «Б» не змогла розпрощатися. А потім зрозуміла, що Бандерас з’їв би весь її бюджет на картину. І вирішила взяти два «Б» — Богдана Бенюка. Я жартую. Цієї історії я не знав, і мені це нецікаво. Мені дуже важливо, що я відчув у цій роботі, що і режисер, і продюсер любили акторів. А коли вони актора люблять, то актор це відчуває і може зробити набагато більше, ніж він здатен. Цей фільм для мене цікавий тим, що в ньому є колосальна міра. Міра у всьому — у подачі любовних сцен, у тонкощах спілкування. Там є неймовірний смак, що дуже бракує нашим фільмам. А мій персонаж Мішель — з тих, що відкривають мене з іншого боку.

— Власне, а який він — ваш персонаж, якщо описувати його трьома словами?

— Він дуже тендітний, врівноважений, не дивлячись на те, що дружина кинула його. Дуже важливо, що він не впадає у повну безвихідь. Він має стосунок знайти ту, хто буде супроводжувати його життя, але розуміє, що це зробити не можна, коли вже тобі приходить певний вік. І тому оця логіка поведінки, мудрість життєва, яку тобі дають роки, просліджується у цьому фільмі.

— Чи відразу ви погодилися грати у фільмі?

— Відразу. Я просто почитав сценарій і відразу погодився. Тим паче, я бачив, що режисер — Ширман, а продюсер — Фетисова. Я зрозумів, що це дуже цікавий тандем. Хоча їх не можна розділяти, вони працювали разом. Власне підтримка і відчуття ліктя один до одного — дуже вагомі речі, які не в кожній групі відбувається. Бо є диктатори-режисери, які не погоджуються на той чи інший варіант. У нас було, як у музикантів, які знаходять одне звучання. Це дуже важливо — творити разом. Коли ти твориш, то в тебе ніби крила виростають, і ти ніби сорежисер картини. І багато було речей, які не принижували, я піднімали тебе як артиста. Зрештою, ми всі чекаємо на реакцію глядача. Бо тут дуже важливо — будь-який товар можна або продати добре, або закопати так, що не нього ніхто дивитись не буде. У важелі вступають продюсерські речі.

 — На екрані ви з Ольгою Сумською — подружня пара. Легко було працювати?

— Ми мали з нею одну сцену, де вона розказує про те, що ми розійшлися. А далі весь сюжет крутиться на тому, що вона шукає, як облаштувати своє життя, а я — своє. В цьому фільмі немає передісторії існування нашої пари. Ми з нею (з Ольгою Сумською — Ред.) знайомі дуже давно, і багато зустрічалися всюди, але пара, яка розійшлася, — такого у нас ще не було.

— У зйомках брали участь актори молодої генерації (зокрема Христина Кисельова, Арина Анпілогова). Як воно — працювати з молоддю?

— Їм пощастило потрапили в руки режисерів, які добре знаються на кіно, власне до Олени Фетисової, яка їх підбирала. Це кіно буде відкривати нові імена. І далі в цьому ж самому складі продюсера і режисера ми хочемо робити наступний фільм, який також розказує про сьогоднішній день нашої України. Ми будемо розказувати про події на Майдані Незалежності, коли відбувалася друга революція в Україні. Ці дня, переосмислені на одній родині, як в родині розбивалися абсолютно полярно думки, і як це зруйнувало їм життя, — це дуже цікава історія.

бенюк

— Поява на широких екранах таких фільмів, як «Поводир», «Плем’я», «Іван Сила» свідчить про те, що українське кіно все-таки є, попри скептичні розмови. Як ви оцінюєте нинішній стан нашого кіновиробництва?

— Мені здається, що цей стан дуже потужний. Єдине, якщо тим людям, які займаються кіно, вистачить сили знайти без підтримки держави, бо на неї в кіно не треба розраховувати, хіба що на якийсь відсоток, знайти можливість чи людей, які можуть тебе підтримати… Безумству хоробрих співаєм ми пісню. Ця фраза актуальна по сьогоднішній день. Навіть ті маленькі фільми, які робляться без підтримки держави, потім привозять призи і т. д. А це говорить про те, що майбутнє в українського кіна є.

— Багато хто сприймає вас переважно як комедійного актора.

— Хто багато? Вони помиляються.

— Це кліше, але все ж таки воно існує. Роль у «Тепер я буду любити» драматична. Це для вас випробування? Чи шанс з’явитися перед широкою аудиторії у новому образі?

— Ні, для мене там ніякого випробування не було. Я би не хотів так узагальнювати. Якби я підбивав підсумок свого життя у кіно, тоді ми б могли робити якісь висновки. Я сподіваюсь, що цей фільм буде в моїй «копилочці» з тих фільмів, які даватимуть можливість відкрити очі і режисерам, і продюсерам, що є людина (я про себе в даному випадку кажу), яка може робити не тільки те, що робила до того часу, а зовсім інше. При умові, що вони будуть вірити в це.

бенюк

— Кому з акторів ви би довірили грати себе, якщо б, скажімо, знімали вашу біографію? Чи у вас авторитет чи близький за духом актор?

— Ну, не знаю. В моїй акторській долі вже таке було, що я грав відомих артистів.

— Ви грали. А хто би міг вас?

— Я не можу цього сказати, бо заглянути вперед неможливо. Ваше питання на таку перспективу, яку ми можемо лише нафантазувати, але чекаємо, як Господь Бог тримає руку.

— А хотіли б взагалі, щоб про вас зняли кіно?

— Ні, абсолютно. Я ж про це не думаю. Якщо мене вже не буде, і будуть знімати кіно про Бенюка, то я буду продюсером — буду зверху все бачити і керувати думками тих людей, які будуть знімати цей фільм.

— «Тепер я буду любити тебе» — така собі новорічна казка. А ви вірите у новорічні дива?

— Я завжди вірю. Мало того, я вірю в те, що ці дива починаються з 18 на 19 (грудня — Ред.), коли Святий Миколай приходить. Я, видно, поводжу себе дуже добре, бо він приходить кожен рік до мене і приносить мені дарунки по сьогоднішній день.

— Нові фільми?

— Ні, не фільми Святий Миколай приносить. Навіть якщо він приносить льодяник, це значить, що є люди, які про тебе думають і які тебе люблять. А який це подарунок — це неважливо. Звичайно, мені б хотілося, щоб в мене Рокфеллер був Святий Миколай, прийшов і всунув мені красивого автомобіля. Але чи це принесе мені задоволення?.. Суть зовсім в іншому — у тих неймовірних класних речах, де ти бачиш, що велике коло людей тебе любить. Це найцінніше. Але ми розумієм тільки тоді, коли раптом цю любов втрачаєм. Коли тебе люблять — це найцінніший дар, який може бути. 

Довгоочікувана прем’єра — «Тепер я буду любити тебе» з 31 грудня у кінотеатрах країни!

теперь я буду любить тебя

 

20.12.2015 10:00

0 0 - 0 0



Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

ВГОРУ