Один день з життя ведучого «Ранку у Великому Місті» Павла Казаріна

0 0 - 0 0

4.30 Будильник завжди дзвонить несподівано. Через пару хвилин задзвонить другий, ще через хвилину – третій. Насправді, всі ці трелі – швидше підстраховка: через пару тижнів ранкових підйомів організм навіть найбільш затятої «сови» дізнається значення слова «жайворонок». Душ, кава з молоком, але без цукру, новини з планшета. Ліфт, під’їзд, автостоянка. Її охоронці – мої перші співрозмовники день у день. Вони пахнуть добродушністю, і їх «доброго ранку» звучить щиро.

5.15 Вулиці сплять. Сонні перехрестя мигтять жовтим, єдині пішоходи – двірники. У нас з ними одне і те ж завдання – готуємо місто до нового дня. Киваєш їм як старим знайомим.

казарін

5.40 Прохідна, ліфт, п’ятий поверх – там нас чекають гримери. Здійснена мрія холостяка – ціла шафа дбайливо вигладженого одягу. Моїй колезі Юлі якраз закінчують укладати зачіску – заради цього їй доводиться вставати на годину раніше. В черговий раз переконуюся, що поголена голова – це на дуже функціонально: на грим йдуть лічені хвилини.

казарін

6.00 Студія. Півгодини на каву і розмови з операторами. Ведучі – це тільки лиш вершина айсберга: команда, яка готує ефір, складається з десятків людей. Глядач їх не бачить, але лише завдяки їм телепроект взагалі став можливий. Сіль ефіру – це оператори, редактори, режисери, журналісти, «звуковики», водії, адміністратори… І є щось несправедливе в тому, що всі іміджеві бонуси дістаються лише тим, кому випало працювати в кадрі. Тому що впізнаваність і популярність ведучого по праву має належати в рівних частках всій команді.

6.30 Поїхали!

8.45 Видихнули!

казарін

8.46 Після ефіру накриває дивне відчуття: складно звикнути до того, що твій робочий день закінчується в той момент, коли у всіх інших він лише починається. Знову гримерка, сніданок, годинник на стіні показує дев’яту ранку, а внутрішній годинник запевняє, що вже глибокий обід.

10.30 «І нам звичайно брешуть, що тут важка праця…» – старий мультфільм про кіно – у тому числі і про нас. Ранковий ефір не можна робити «в стіл», є тільки «тут» і «зараз». Поганий настрій? Ні, не чули. Цю роботу не можна робити без азарту, тому що глядача обдурити не вийде – він все бачить. Якщо «тягнеш лямку» – краще міняти професію.

казарін

12.00 Робота в студії емоційно виснажує – це реальність прямого ефіру. Тим більше що на майданчику в рівних частках поєднується експромт і заготовки. І якщо тобі нічого сказати глядачеві з ранку, то нічого доброго з цього не вийде. Моя улюблена пора – це денні будні. Усі в офісах і саме тому місто в твоєму повному розпорядженні. Нова виставка без черг і штовханини? Новий фільм в напівпорожньому кінотеатрі? Ще один музей, до якого ти ніяк і не міг доїхати? Так, так і ще раз так!

14.00 До того ж у мене для всього перерахованого є відмінна компанія. Не знаю, чи пощастило Антону і Юлі зі мною, але мені з моїми напарниками пощастило. Бути колегами досить непросто – ми проводимо один з одним більше часу, ніж з рідними, друзями, батьками. І тут вже збрехати самому собі не вийде: якщо у вас взаємна неприязнь, то глядач відчує це на другій хвилині ефіру. За наш ефір я спокійний. Тому не дивуйтеся, якщо десь в місті ви побачите трійцю, яка схожа на «тих ведучих з ICTV». Швидше за все, це ми і є.

казарін

17.00 Знову редакція. Фінальна частина роботи над сценарієм. Поки ми відпочивали, команда виконала титанічну роботу. І заключний етап – це спільне відшліфовування завтрашнього ефіру. Сперечаємося, п’ємо каву, знову сперечаємося, знову п’ємо каву. Мабуть, це найбільш захоплюючі 120 хвилин – якщо не рахувати самого ефіру. Нам дуже пощастило з командою – робити в режимі щоденного конвеєра телепрограму можна лише в тому випадку, якщо тобі не все одно. А нашим хлопцям – не все одно. Всякий раз їдеш додому з відчуттям відповідальності: погано провести ефір, значить – підвести всіх.

казарін

21.00 Організм запевняє мене, що вже глибокий вечір. Сперечатися з ним безглуздо і марно. Перегляд новин і остання на сьогодні чашка чаю. Місто, заколисуючи, шумить дорогами – воно ляже спати тільки через кілька годин. Йому можна, нам – ні. Нам це місто через кілька годин будити.

 

25.02.2015 13:47

0 0 - 0 0



Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

ВГОРУ