Ведучі ICTV вперше розповіли про свої невдалі історії кохання

0 0 - 0 0

Чи закохувались ви у свого дитсадівського друга у синіх колготках? Чи смикали за коси свою однокласницю тільки заради того, щоб вона звернула на вас увагу? Чи ридали в подушку після невдалого побачення у 15 років? Чи зустрічали своє справжнє кохання тоді, коли вже не вірили у його існування? Наші ведучі – так. І до Дня всіх закоханих вони поділилися своїми особистими історіями – щасливими і не зовсім, але тими, які запам’яталися на все життя.

Кузьма Скрябін: Усю школу облетіла новина, що з’явився чувак у зелених вельветах

– У мене першого у школі були зелені вельвети. Блін, то було круто. Одразу усю школу облетіла новина, що з’явився чувак у зелених вельветах. Зараз спробуй дістати такі. А тоді? Такі штанці суттєво скорочували мені шлях до жіночих сердець. Але тоді я цього не знав. Моя психологічна закомплексованість не давала мені можливості скористатися перевагами моїх зелених вельветів.

А поцілуватися вперше мені вдалося вже у восьмому класі. Із дівчинкою на ім’я Люда. Я до цього поцілунку готувався два місяці. А коли дійшло до діла, виявилося, що в неї нежить. Наступного разу я не скоро наважився на поцілунок.

Настя Мазур: Два щасливих місяці з ароматом черешні та бабусиних пиріжків

мазур2

– Перше кохання мене настигло, мабуть, як і всіх, в дитинстві. Перше, абсолютно наївне. Мені було років тринадцять. Він був старший за мене. Ми щороку бачилися у бабусі на літніх канікулах. Два щасливих місяці – безтурботних, радісних, наповнених ароматом черешні та бабусиних пиріжків. Те кохання минулося швидко, але спогади приємні надзвичайно!

В’ячеслав Цимбалюк: Вперше в житті їв цукерки з такою образою

цимбалюк 2

– У п’ятому класі мені подобалася одна дівчинка. На її день народження я написав їй вітальну листівку, де попросив лишитися після уроку, щоб подарувати їй подарунок. Але вона чи забула, чи «відморозилася». Словом, подарунок (коробку дорогих і рідкісних на той час німецьких цукерок) довелося з’їсти самому на лаві біля школи. Адже тягти цукерки додому не хотілося, щоб не розповідати батькам всю історію свого провального залицяння. Вперше в житті я їв цукерки з такою образою в серці!

Андрій Куликов: Люблю День закоханих і навіть пропагую

куликов2

– Я люблю свято День закоханих. Я його визнаю і навіть пропагую, насамперед, тому, що воно не встановлено якимсь урядовим указом або декретом. Так, ми його запозичили, але це добре запозичення з-за кордону. Треба балувати коханих, а не бути уважним і добрим раз на рік. В День Святого Валентина потрібно поводитися так, як потім ти будеш поводитися решту року. Це може сформувати дуже гарну звичку. А от щоб сказати: «Я тебе кохаю» ні на яке свято чекати не потрібно.

Аня Ахава: Він сидів на палаці з іграшками, і світло падало наче прожектор

ахава

– «Ахава» у перекладі з івриту означає «кохання», тому День усіх закоханих – це моє свято. Але перше кохання нагрянуло на мене ще у дитсадочку. З першого погляду! До цього у мене була подружка, їй страшенно подобався хлопчик з нашої групи. Я не пам’ятаю, якими саме словами ми це обговорювали, і на що вистачало нашого розуміння взагалі. Я її слухала і не могла зрозуміти, як це так можна закохатись, що це таке за почуття. Але мене перевели в інший дитсадок і я зустріла Його! Він сидів на палаці з іграшками, і світло падало так, наче прожектор, він був у промені. Його звали Женя. Виявилося, що ми ще й живемо в одному будинку.

Та роман у нас не задався. Мабуть, Женя в тому віці ще не знав, хто такий Купідон. І танцювати його завжди ставили з іншою дівчиною, яку через якісь причини, не дуже об’єктивні, вважали талановитою в усьому. Рухалася вона погано, а співала ще гірше, як півень зранку. Я переймалася, звісно, з цього приводу. Але якось нас врешті поставили у пару. Я цей танець і зараз станцюю! Але виявилося, що Женя танцював не краще за його колишню партнершу, та все одно це було чарівно!

Потім, коли я вже закінчила університет, приїхала провідати батьків, зустріла гарного молодого чоловіка, в якому ледве впізнала Женю. Ми погуляли разом, згадали дитячий садок і я розповіла йому про мої тодішні почуття. А потім ми роз’їхалися у різні міста. А коли випадково зустрілися через певний час в Києві, виявилося, що вже обоє одружені і щасливі.

Олександр Бережок: Як тільки я її побачив, одразу сказав: це моя дружина

бережок

– Кохання – це цікава тема. Раніше, років з чотирнадцяти, мені було цікаво проводити різні експерименти над жінками і над собою. Щоб зрозуміти, яким має бути чоловік, щоб жінка його покохала. Я міг одночасно зустрічатися з трьома дівчатами, і до кожної з них у мене був певний підхід. З однією я був трохи грубуватий, іншу завжди веселив, а третій постійно плакався. Перша мене настільки покохала, що я ледве від неї відкараскався. Друга покохала мене, але ми розійшлися полюбовно. А от третя мені дійсно подобалася, але через моє ниття вона, звісно, мене кинула. Але я не жалкую. Бо це дало мені перше розуміння: жінкам подобаються веселі, добрі і трішки грубуваті.

А от з дружиною я познайомився на роботі. Ми виступали, а вона була хостес. І як тільки я її побачив, одразу сказав: це моя дружина. Вийшло кохання з першого погляду. Спочатку, щоправда, я не викликав у неї симпатії. Доводилось застосовувати всю «зброю» і весь «досвід». Але врешті я став самим собою – і це спрацювало.

Григорій Герман: Геть не міг зрозуміти, що вона в тому Челентано знайшла

герман

– Перший раз я закохався у босоногому дитинстві. «Безрассудно, безответно, безнадежно!». Вона була брюнеткою, старшою за мене, дуже гарною. Італійкою. Звали її Орнелла Мутті. Геть не міг зрозуміти, що вона в тому Челентано знайшла. І навіть почав розробляти плани безжалісної помсти цьому негідному, з моєї тодішньої точки зору, чоловіку. Плани були цілком реальні, тож думаю Челентано врятувало лише те, що 1 вересня я пішов у перший клас, і часу на реалізацію не залишилось.

Лєра Черненко: Коли бачу, як дідусь несе бабусі квіти, я радію

черненко

– Вважаю, що День святого Валентина – все ж таки більш молодіжне свято. Хлопець чи дівчина можуть вперше зізнатися один одному в коханні. З одного боку, такий привід допомагає їм зробити перший крок, з іншого, якщо щось піде не так, завжди можна віджартуватися, «відмазатися» і сказати: «Та це ж просто свято!». А от люди більш старші ставляться до цього питання більш філософськи, їм не потрібен спеціальний день, щоб дарувати один одному подарунки і зізнаватися у своїх почуттях. Та коли я бачу, як дідусь несе бабусі квіти, і вони, тримаючись за руки, йдуть святкувати День закоханих, я радію. 

Не можу сказати, що чекаю цього дня. Все таки в моєму оточенні чоловіки 30+. Але якщо хтось з них наважиться зізнатися мені в коханні в цей день, надішле «валентинку» або квіточку, я зрадію.

Єгор Крутоголов: Не забудь купити кефіру, хліба, і я кохаю тебе

крутоголов

– Я трохи шокований тією кількістю нових свят і тим, як швидко вони приживаються у нашій країні. Здається, що хтось сидить і вигадує, куди б ще витратити мої гроші. Більш того, я майже впевнений, що вони у зговорі із «Квітковою мафією», а ті точно пов’язані з масонами – не сумніваюся! Не те, щоб я зажав гроші на валентинку, але я просто знати не знаю про громадянина Валентина, про його  віросповідання і про те, що я маю робити в Його день, а в інші дні не робити. Якщо це чергова спроба нагадати людям, що кохання – це найвищий дар, то я ще погоджуся святкувати це свято. А якщо це «напоминалочка»: сьогодні ти робиш вигляд, що закоханий, початок події о 8:00, закінчення о 20:00, то це не для мене.

Справжні почуття – це не просто папір у вигляді серця, де комп’ютерним шрифтом хтось вже написав за вас слова, які маєте говорити саме ви і не лише у спеціально відведений для цього день, а мінімум сім разів на тиждень. І чим більш несподіване та спонтанне зізнання у коханні – тим краще. Хай це буде виглядати навіть у вигляді записки: «Не забудь купити кефіру, хліба, і я кохаю тебе».

14.02.2014 10:00

0 0 - 0 0



Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

ВГОРУ