Анастасія Мазур: «Якщо Рим пізнаєш розумом, то Венецію треба сприймати душею!»

0 0 - 0 0

− Настю, чому для відпустки ти обрала саме країну моди та пасти?

− Це моя велика мрія. Було дві європейські країни, які я б хотіла відвідати − Іспанія та Італія. В Іспанії я була минулого року. Ми рік планували, збиралися, визначали маршрути, місця, куди і як поїдемо. Це була перша моя поїздка в Італію, але впевнена, що не остання.

− Як планували подорож?

− Три роки тому ми з друзями здійснили свою першу поїздку без турагентства – бронювали квитки, самі дізнавалися про готелі. Першою була Голландія, потім Іспанія, а тепер – Італія. Купили квиточки заздалегідь, шукали житло, у Венеції ми зняли квартиру, у Римі та Мілані  – номери в готелі. Просто розробляли маршрути – скільки днів в одному місті, скільки – в іншому, придбали квитки на потяг. Зібралася дівчача компанія – нас було четверо, а потім ще дві подруги приєдналися. Загалом, ми пробули в країні тринадцять днів.

Настя Мазур в Італії

− Венеція, Рим та Мілан — дуже різні міста. Яке місто підійшло тобі найбільше?

− Венеція! Вона просто фантастична. Мені про Рим розповідали, що це таке місто, вічне, розриває мозок, що, коли стоїш біля Колізею, в тебе перевертається свідомість. Але в мене нічого не перевернулося, не знаю чому. Можливо, тому що Венеція була першою і вона висмоктала надто багато емоцій. Я дуже багато на що сподівалася і багато отримала. Якщо Рим сприймається розумом – ти стоїш біля Колізею і думаєш, що це будувалося дві тисячі років тому, минуло стільки часу, а тут поряд люди розмовляють по мобільному телефону, то Венецію треба сприймати душею. Коли ходиш цими вулицями, нікуди не поспішаєш, вже після того як перші два-три дні ейфорії минули. Коли чуєш плескіт води, вона тебе навіть якось заколисує – відчуття просто фантастичні. Дійсно фантастичне місто.

Настя Мазур в Італії

− Українці дуже люблять італійську кухню, але чи були страви, які тобі особливо сподобались або змінили твоє ставлення до їжі? 

− Нового, в принципі, нічого – паста, піца, пармезан. Вони просто інакше готують. Фактично ті самі макарони з томатною пастою, які можна вдома легко зробити, там зовсім інші. Я постійно їла ці макарони, мені подруги казали: «Ну що ти їх їси – вдома ж можеш зробити таке саме!». А я: «Ні, вони тут особливі!». Дуже смачні там також морепродукти. Венеція ж узагалі місто на воді, тому там кухня морська.

Настя Мазур в Італії

Ми познайомилися з дівчинкою-росіянкою, яка там живе, і вона нам порадила, щоб ми спробували їжу не в туристичних ресторанах, бо то все не те. Вона порадила нам дуже класну таверну, де вечеряють і обідають гондольєри. І коли ми туди прийшли… Чотири столики, гам, шум, справжній балаган – інакше не скажеш. Ми розгубилися – там скрізь одні чоловіки, випивають вино, бурхливо щось обговорюють. Меню, як такого у них немає, тому що на стіл подають те, що рибалки зловлять за день. Ми замовили рибну тарілку. Єдине, що я впізнала з того асорті, були креветки, але все було дуже смачно. Взагалі, я всім раджу куштувати страви в не туристичних місцях, а там, де обідають самі італійці.

− Кажуть, у Венеції для туристів все коштує втричі дорожче. Ви це на собі відчули?

− В принципі, ні. Ціни в ресторанах, звісно, різняться. Ти можеш сісти і випити каву за 2,5 євро, а можеш знайти за півтора євро. Треба знати, куди ходити. Буває, сядеш, дивишся – ціни такі маленькі, думаєш, що це якась забігайлівка. А коли їси – смачно. А буває, приходиш на площу Сан-Марко, сідаєш, кава – 3 євро. Але ж то не кава взагалі!

Настя Мазур в Італії

− Яке в тебе враження лишилося від поїздок на гондолі? Про гондольєрів розповідають стільки романтичних історій!

− Ми довго вагалися, брати чи не брати гондолу, здавалося, що то надто по-туристичному, якось навіть примітивно. Але все ж вирішили прогулятися і на гондолі. Кажуть, що гондольєри співають або за гроші, або коли їм сподобалися пасажири, яких вони везуть. Очевидно, що ми нашому сподобалися, тому що він нам співав. Причому там є всілякі відомі пісні італійські, а наш гондольєр співав щось особливе, романтичне, навіть не співав, а муркотів. Ми пливемо і чуємо ззаду голос. Повертаємося, а він співає. І так зашарівся, коли побачив наші обличчя. Взагалі мені сподобалося. Ніби нічого сенсаційного ти не відчуваєш – пливеш собі цим каналом, дивишся, як гондольєр лавірує між вуличками. Але все одно класно. Думаю, що приїхати у Венецію і не покататися на гондолі, не скуштувати пасту, не спробувати погодувати голубів на площі Сан-Марко, хоча це і заборонено, − означає не побувати насправді у Венеції.

Настя Мазур в Італії

− Чим запам’яталися інші міста?

− Рим дуже монументальний. Раніше навіть не уявляла, що може так бути: тут – руїни, а поряд – уже сучасний будинок. Ми багато ходили по музеях. Мені дуже сподобався Ватикан. Дуже! Ми спеціально пішли у неділю, щоб побачити Папу Римського. Зайшли в метро о 10 годині дня. Думали – прийдемо раніше, може ще в магазини якісь заглянемо, поки дійдемо до Ватикану. В метро зрозуміли, що всі люди у вагоні їдуть туди ж, куди й ми. Коли вийшли на станції, так і пішли в оточенні людей із прапорцями… Це божевілля. Дуже класно, але божевілля. Такі черги, такий натовп, і всі сунуть в один бік. У Ватикані вся площа була повністю заповнена людьми. Але дивно інше – я розумію, якби це траплялося раз на рік, або по великих святах, але це відбувається кожної неділі, і люди ставляться до цього з таким трепетом і такою увагою.

Коли вийшов Понтифік, в мене було таке враження, що я побачила Бога. Не знаю, чому так, може, від цієї загальної ейфорії. Але відчуття справді фантастичні. Похід у Ватикан і проповідь Папи Римського – одне з найсильніших вражень від усієї поїздки. Він 15 хвилин говорив італійською, якої ми не розуміли. Впізнали хіба два слова про мусульман, і з того стало ясно, що йдеться про рівність і толерантне ставлення до усіх націй і конфесій.

 

Настя Мазур в Італії

− З яким словом після цієї поїздки у тебе асоціюється Італія? Яка вона?

− Мені здається, вона дуже багатогранна. Це якийсь феєричний букет, бо кожне місто не схоже на інше. Венеція абсолютно не така, як Рим, Мілан теж. Італія вся ніби відкрита. Для мене взагалі всі європейські країни відкриті. Можливо, тому що ніхто тебе тут не знає. Хоча Італія не така, як Іспанія. Я думала, що Іспанія – це моя любов на все життя. Тепер знаю, що не факт, бо в Італію мені точно треба ще повернутися, й інші міста хочеться побачити, особливо, людей. Наприклад, в Мілані ми йшли по району з картою, і все розуміли, нічого не треба було питати. Стоїш, відкриваєш цю карту, до тебе підходять місцеві, починають пояснювати італійською, але все дуже зрозуміло. Біля нас зупинилася бабуся, і хвилин п’ять розповідала нам дорогу. Ми зрозуміли лише, що «дрітте» − це прямо. І виявилося, що вона нам усе дуже правильно пояснила цими своїми божевільними жестами.

Настя Мазур в Італії

− Чим, на твою думку, італійці відрізняються від українців?

− Кажуть, що українці дуже щирі. От мені здається, що італійці теж дуже щирі. Вони не бояться проявляти свої емоції, своє ставлення до чогось. Якщо йдеш по вулиці, дуже легко з тобою люди вітаються. В нас такого немає. Може, це тому, що вони впізнають у нас туристів. Нас, до речі, дуже легко ідентифікували. Кричали «Привіт!» Я думала: «Господи, невже в мене на лобі написано, звідки я?» Взагалі, італійці просто неймовірні.

− Куди б ти хотіла ще поїхати?

− Ой, планів дуже багато. Європейські країни, наприклад, дуже схожі між собою. І хочеться зробити перерву і почати освоювати щось екзотичне. Дуже хочеться в Аргентину і Бразилію. Взагалі, я більше тяжію до жагучих, активних країн.

Настя Мазур в Італії

− Що для тебе «ідеальна відпустка»?

− Мені здається, що під час відпустки все має бути гармонійно. От ми цього разу були і на морі, і був шопінг, і подорож, і картинні галереї. Найголовніше для мене під час відпочинку – спробувати пожити там якийсь час, асимілюватися в цій країні. Коли ми приїхали у Венецію – перші два дні голова йшла обертом, літали, як скажені, купа роздруківок – готувалися ж! А потім так захотілося зупинитися. У нас був вечір, коли ми просто сіли біля каналу, і кожна думала про щось своє. Такі моменти мають бути, коли ти нікуди не поспішаєш, коли тобі не треба нестися з екскурсією, щоб щось побачити. Просто насолоджуєшся тим, що ти зараз в цій країні, у цьому місті. Круто, коли в іншій країні можеш дозволити собі просто піти в місцевий гастроном, купити якийсь сандвіч, і вдома потім подивитися телевізор без якихось феєричних вечірок. Хочеться відчути, ніби ти тут свій, відчути саме місто. Отакою і має бути ідеальна відпустка!

Настя Мазур в Італії

Взагалі мені здалося, що в Італії цінують просто гарну компанію – гарно випити, гарно поїсти. Не обов’язково дорого – просто смачно. Вони п’ють дешеве вино. Є, звичайно, дорогі вина, але є і дешеві – можеш купити собі пляшку просекко за п’ять євро, а це не так дорого навіть на наші гроші. Мені сподобалася легкість, з якою вони ставляться до життя. У них є бідні, є й дуже бідні. Ми приїхали в Рим, вийшли на вокзалі, а їхні безхатченки мили голову просто у фонтані на привокзальній площі. Вони набагато страшніші, ніж у Києві. Так, в Італії є багаті, там теж хворіють, помирають, але там багато і просто щасливих людей. Там багато закоханих, причому закоханих дорослих пар. Я таке в Києві рідко бачу, коли люди у поважному віці ідуть і просто цілуються на вулиці. Їй – сорок, йому – п’ятдесят, вони гарні. Італійці взагалі дуже гарні, особливо чоловіки. І вони цілуються так палко, що аж соромно на них дивитися!

Дивіться випуски «Фактів» з Анастасією Мазур щоранку о 8:45 та о 12:45 на ICTV!

Настя Мазур в Італії

15.11.2013 10:05

0 0 - 0 0



Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

ВГОРУ